• ­Свяжитесь с нами

    Если вы хотите получить больше информации, заполните эту форму. Мы свяжемся с вами в ближайшее время.
    Пожалуйста, заполните все обязательные поля.
    Отправляя эту форму, вы принимаете нашу политику конфиденциальности.

powered ByGiro.com

analogovoetv1-glavnay
CifrTv1_Glavnay

Проголосуйте за канал Які канали Вам цікаві?

«ЛЮДИ ІДЕЙ НА КАРАНТИНІ»: ПРО РОБОТУ ТСН В РЕГІОНАХ, ПЕРЕКОДУВАННЯ КОНТЕНТУ ТА НАВЧАННЯ ОНЛАЙН 

 

  1+1 media продовжує розповідати про роботу медійників в умовах карантину. 

Героями сьомого випуску стали: старший інженер по завантаженню та перекодуванню контенту Андрій Петлицький, кореспондентка ТСН Алла Пасс та оператор ТЖК Роман Дутчак, керівник проєкту Вища Школа Media & Production Юрій Білокур. 

Андрій Петлицький розповів про особливості роботи відділу технічної підготовки відеоконтенту та нестандартні обідні перерви, які дозволяють йому відволікатися і отримувати додатковий заряд енергії. 

Алла Пасс та Роман Дутчак провели екскурсію регіональним офісом ТСН в Івано-Франківську та продемонстрували, як в умовах карантину записують інтерв’ю з героями сюжетів. 

Юрій Білокур відкрив залаштунки нинішньої ситуації на ринку медіаосвіти та поділився результатами онлайн-лекцій, які команда проекту проводить під час карантину. 

Подивитися сьомий випуск влогу можна на YouTube-каналі 1+1 медіа. 

Нагадуємо, відеоблог «Люди Ідей на карантині» – це серія дистанційних інтерв’ю зі співробітниками 1+1 media у live-форматі. Головна мета проєкту – показати телевізійне задзеркалля та роботу медійників в умовах дотримання карантинних заходів. 

Герої розповідатимуть, як карантин змінив їхнє життя, як довелося налаштовувати процеси, як облаштовані офіси 1+1 media та чим цікаві будні у самоізоляції. Крім цього, у відео вони ділитимуться лайфхаками, як не наражати себе на зайву небезпеку, поводитися у людних місцях та опанувати нові корисні звички. А ще – проводитимуть екскурсії офісами та знімальними майданчиками.

 

 

НА «УКРАЇНСЬКІЙ ПРАВДІ» ВИЙШОВ ПІДКАСТ ПРО КІНО- І ТЕЛЕІНДУСТРІЮ 

 

  Під назвою «Без попкорну із Анною Паленчук». 

Анна Паленчук, українська кінопродюсерка та сценаристка, запускає перший подкаст про кіно- і телеіндустрію, повідомляє прес-служба УП. 

У рамках підкасту «Без попкорну з Анною Паленчук» ведуча буде спілкуватися з відомими представниками галузі, які розкажуть про найгучніші кіно- і телепроекти. 

«Рік я прожила в Канаді і застала бум подкастів. Кожен день я слухаю кілька подкастів американських колег, які активно обговорюють американську і світову кіноіндустрію, адже ми живемо в непростий час трансформацій, коли ніхто не знає, що нас чекає. На мою думку, саме зараз час активно обговорювати не тільки досягнення галузі, а й її майбутнє, зокрема, як буде розвиватися кіно і які проекти нас чекають», – коментує Анна Паленчук. 

Першою гостею нового підкасту стала Наталя Ворожбит – сценаристка, режисерка, шоураннерка. Вона розповіла про свій унікальний досвід роботи над одним із найрейтинговіших серіалів країни «Спіймати Кайдаша» (СТБ). Подкаст був записаний дистанційно, згідно з правилами і умовами перебування на карантині. 

Наступними гостями стануть Олексій Гладушевський, креативний продюсер StarLight Originals (продюсер серіалу «Перші ластівки», «Новий канал»); Ахтем Сеітаблаєв, актор і режисер; Павло Сушко, народний депутат України, який активно займається нормативною базою кіногалузі і працював над успішним вступом Україна в Єврімаж. 

Підкаст «Без попкорну з Анною Паленчук» доступний на сайті видання «Українська правда» за посиланням, а також у додатках Apple Podcasts, Soundcloud та Spotify. 

 

 

АХТЕМ СЕІТАБЛАЄВ: «МЕНЕ ДУЖЕ ТУРБУЄ, ЩО В НАСТУПНІ РОКИ МИ НЕ ПОБАЧИМО МАСШТАБНИХ ІСТОРІЙ ПРО УКРАЇНСЬКУ ІДЕНТИЧНІСТЬ»

 

  Володар «Золотої дзиги» Ахтем Сеітаблаєв про нові кінобюджети, загрози та виклики. 

Карантинні обмеження, призупинені зйомки, замкнені кінотеатри, відкладені кінофестивалі та галузеві події – все це реалії, з якими стикнулись кінематографісти в усьому світі. Українська кіногалузь до всього цього отримала ще й бюджетні обмеження: зменшення грошей на фінансування фільмів через конкурси Держкіно, скорочення президентського гранту на зйомки та скасування програми підтримки патріотичних фільмів Мінкультом. Про те, як змінюється позиція держави у кіносфері, загрози, перспективи і постпандемічний контент «Телекритика» поспілкувалась із режисером, актором і сценаристом Ахтемом Сеітаблаєвим. 

Згідно проголосованих депутатами змін до держбюджету, на кіно цього року буде виділено менше грошей. Як кіносфера існуватиме в нових умовах? 

Скорочення означає, що буде ще менше проектів, які отримують держпідтримку. Що Держкіно пропонуватиме кінематографістам скоротити бюджети проектів – витрати на девелопмент, перенести продакшен на наступний рік тощо. Що майбутні проекти відтерміновуються на невизначений час. Виробництво кіно – це тривалий процес, рік, два, три і більше. І мене дуже турбує, що наступні роки ми не побачимо масштабних історій, які ставлять питання про українську ідентичність, про особистостей, які власне, її створювали. 

Звичайно, дуже дивує, що на фоні скорочення видатків на культуру, коли держава відшукує гроші на зарплати, на підтримку ЖКХ, секвестр не торкнувся витрат на утримання апарату – держуправління справами президента, Офісу президента, офісу ГПУ… До того ж, на мою думку, неможливо розглядати питання бюджету на культуру окремо від загальної атмосфери в країні, від пріоритетів, яким керується найвище керівництво. 

Цього року буде проведено лише один пітчинг замість планованих раніше чотирьох. Вас безпосередньо такі зміни торкнуться? Чи збирались ви брати участь у цьогорічних державних конкурсах? 

Мій проєкт «Конотопська битва» був відкинутий під час перегляду результатів 11-го пітчингу (пітчинг провели влітку 2019-го, проте у жовтні результати переглянули і відкоригували перелік переможців, – ред), хоча пройшов всі етапи і був на 10-му місці, претендуючи на отримання державної підтримки. Зрештою, він не потрапив до фінального переліку, але в його категорії пройшов проєкт з 17-го місця – «Бурштинові копи»… Тож зараз бажання немає подаватися на пітчинг: надто багато емоцій витрачено, і незрозуміло, кого і в чому саме знову переконувати. 

Так, я розумію, що «Конотопська битва» – коштовний проект. Але станом на сьогодні ми разом із колегами вже довели, що стрічки нерозважального жанру, такі як «Кіборги», «Захар Беркут» – можуть збирати бокс-офіс. 

Я все це розповідаю не тому, що ображений історією з не проходженням фільму. Ок, мій не пройшов. Але чому така ж ситуація з проєктом «Леся Українка»? Їхня презентація на пітчингу була чи не найяскравішою, і як взагалі можна було не підтримати історію про Лесю Українку напередодні її 150-річчя? 

Переглянувши перелік проєктів, які профінансує Держкіно, я не бачу там історій, безпосередньо пов’язаних із затвердженням національної ідентичності, з історичними постатями, прикладами, – як би пафосно це не звучало – для наслідування. Чи може бути випадковістю, що саме такі проєкти не підтримують? Співставляючи пазли, виглядає, що це свідомі кроки, що дуже непокоїть. Не думаю, що я перебільшую. Кіно – дзеркало процесів, які відбуваються в країні: ми всі бачимо, що відбувається в судах, хто повертається, до країни, який вектор розвитку обирає влада. 

У остаточній редакції бюджету відсутнє також фінансування патріотичного кіно від Мінкульту. 

Так. І тут ще слід визначити, що таке патріотичне кіно взагалі? Це ж не тільки історична тематика. Насамперед патріотичне – це добре, якісне кіно з українською ідентичністю, з фундаментальними гуманістичними цінностями, зроблене вітчизняними кінематографістами. Неважливо, воно про сьогодення чи про давні часи. Але воно повинно рефлексувати на тему України. І ми знов повертаємось до того, чи може зникнення таких напрямів державної підтримки бути випадковістю. Людиною, яка не має власної системи цінностей, прив’язки до землі, яка не знає своєї історії, героїв, легенд, не вибудовує своє майбутнє засобами мистецтва – легше керувати. Манкуртом, якому байдуже до всього і до всіх, взагалі легше керувати. 

Неодноразово лунала думка, що у пріоритеті державної підтримки – проєкти з комерційним потенціалом. А це, насамперед, комедії. 

Найбільш популярні по всьому світові – анімація, комедія, ромкоми. Україна не виняток. І, до речі, саме тому частіше у світі підтримують не стільки потенційно комерційно успішне кіно, скільки соціально важливе. 

Я нічого не маю проти такого жанру, класна комедія – це добре. Якщо б ми, припустимо, жили у Швейцарії, у нас не було війни… Але у нас інша ситуація, і з цим треба рахуватися. Ми не можемо не рефлексувати на тему того, що було, як воно впливає на те, що відбувається сьогодні, як розірвати це коло. 

Як правило, розмови про перспективи лише комедійного жанру супроводжуються закидами стосовно окупності вітчизняного кіно. Так, ми всі зацікавлені в тому, щоб кіно заробляло, але окупність – це поліфонія різних чинників. У нас на всю країну 500 залів, немає системи заохочення та податкових пільг для бізнесу, який може вкладати гроші в культуру, так і не запрацювали кеш-рібейти. Ну і ми ще й бачимо скорочення бюджетної підтримки по всіх напрямах. 

При цьому забувають, що гроші, які вкладаються в кіно, створюють додаткову вартість, активізують супутні галузі: транспорт, готелі, туризм, технології. Кіно, освіта, історичні напрацювання – все це не завжди матеріальні речі, але вони повертаються згодом. Так само можна вести розмови про те, навіщо друкувати книжки, які не всі будуть продані, або навіщо вкладатися в освіту дітей… Прикро таке чути. 

Окрім фінансових питань, кінематографісти зараз зіткнулись із карантинною проблемою: зйомки призупинені, кінотеатри закриті. Що залишається робити тим, хто працює в галузі, і як ви особисто виходите з ситуації? 

Особисто я пишу на карантині сценарій. Не розраховуючи на підтримку держави, треба знайти сили переформатуватися, тож буду намагатися щось робити з мінімальним бюджетом. 

Можливо, це буде контент для платформ. Як варіант – якийсь формат об’єднання із Суспільним мовником. Невідомо, коли стане можливим знімати, ми не можемо прогнозувати, коли стане можливим похід до кінотеатрів, тому важливо виробляти якісний контент, який можна було б споживати вдома. Треба підтримувати зацікавленість глядачів в українському кіно, і цей інструментарій також потребує фінансової підтримки. 

Але не може один режисер змінити законодавчу базу в Україні (сміється). Тож тут кіноспільності треба зформувати спільну позицію. 

А на якому ґрунті може відбутися об’єднання кіноспільноти? 

Звичайно, хотілось би сказати «на ідейному ґрунті». Не люблю цього слова – пассіонарність – тому що воно може одночасно стосуватся і Гітлера, і Леонардо Да Вінчі. Я все ж таки маю на увазі те, що ближче до Леонардо. Є приклад Революції гідності. В мене залишилось відео від 1 грудня, коли я йшов і запитував людей, перш за все чоловіків, чому ви вийшли? 8 з 10 сказали: «Євросоюз – то таке, але якого чорта вони б’ють наших дітей?» 

В українців є, як модно зараз говорити, «червона лінія». Ми можемо закривати очі на безліч речей, жити паралельним життям, незалежно від того, хто нагорі править, керуватись певною суспільною умовою «у вас там свій світ, у на свій, головне – не чіпайте». Але якщо лізуть в родину, до дитини – буде спротив. Наявність такої червоної лінії радує, але, з іншого боку, сумно, що постійно треба доходити до межі. 

Яка критична кількісті пасіонарних людей, в даному випадку, у кіногалузі, має дійти до межі? Я поки не маю відповіді.

 

 

«2+2» І ПРОДЮСЕРИ «КАРПАТСЬКОГО РЕЙНДЖЕРА» ВІДРЕАГУВАЛИ НА ПОШИРЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО ЗАБОРГОВАНОСТІ ПЕРЕД ТВОРЧОЮ ГРУПОЮ ПРОЄКТУ 

 

  Спільна заява каналу «2+2» та продюсерів серіалу 

«Вчора, 14 травня, у соціальній мережі Facebook стала поширюватися інформація щодо заборгованості перед творчої групою, яка працювала над створенням серіалу «Карпатський рейнджер». 

Перший україномовний детективний серіал «Карпатський рейнждер» було знято за фінансової підтримки Міністерства культури України на замовлення телеканалу «2+2». Прем’єра проекту відбулась у лютому цього року. 

Телеканал «2+2» заявляє, що по серіалу «Карпатський рейнджер» виконав фінансові зобов’язання в повному обсязі, про що свідчать результати аудиту, який проводила незалежна аудиторська компанія. 

Продюсер Вадим Червяков пояснює, що під час зйомок проєкт зайшов в over budget, що призвело до виникнення заборгованості по гонорарам, та запевняє, що ситуація з виплатою гонорарів знаходиться під контролем, а графік погашення заборгованостей доведений до відома творчої групи серіалу. 

«У зв’язку з обмеженнями, спричиненими карантином, повною зупинкою виробництва, ми були змушені повідомити творчій групі серіалу про відтермінування строків виплат гонорарів. Я постійно підтримую зв’язок з творчою групою серіалу та інформую усіх учасників про зміни у графіку погашення заборгованості. Ми розуміємо, наскільки це складний період для всіх нас, однак сподіваємось, що послаблення цих обмежень дасть змогу продакшенам якомога швидше відновити роботу та виконати усі фінансові зобов’язання  у повному обсязі», – зазначає Вадим Червяков, виконавчий продюсер серіалу «Карпатський рейнждер»». 

Нагадаємо, «Карпатський рейнджер» – це 24-серійний детективний серіал про штаб-сержанта канадської кінної поліції українського походження Пола Гордійчака, який прибуває в Західну Україну в якості інструктора програми «Український шериф». Після завершення навчання штаб-сержант виявляється в епіцентрі страшних подій – кілер, який повинен його вбити, випадково потрапляє в майбутнього шерифа містечка Нагура. 

Зйомки серіалу «Карпатський рейнджер» тривали півроку на кількох основних локаціях в Києві і області. Крім того, в зйомках бойових сцен, епізодів із погонями на авто і конях взяли участь понад 30 професійних каскадерів і дублерів, а в масових сценах детектива знялися також жителі прикарпатських селищ. 

Прем’єра детективу відбулася на телеканалі «2+2» 24 лютого о 20:30.

 

 

 ГРУПА «1+1 МЕДІА» ВИСТУПИЛА ІЗ ЗАЯВОЮ З ПРИВОДУ ПРОЄКТУ «СЕКРЕТНІ МАТЕРІАЛИ»

 

  Медіагрупа визнає, що показаний у програмі сюжет був небездоганним, проте підкреслює, що журналісти проєкту не збиралися підігравати російським окупантам.

Група «1+1 медіа» опублікувала заяву щодо програми «Секретні матеріали». Наводимо текст повністю.

«Проєкт «Секретні матеріали», який виходить на телеканалі «1+1», висвітлює актуальні та резонансні для суспільства теми або події, суперечливі ситуації та злочини. З цією метою журналісти проєкту проводять власні розслідування та з’ясовують усі обставини подій. Тема біологічних лабораторій, про які неодноразово з’являлася інформація у медіа, є, безперечно, резонансною і заслуговує на увагу, адже факт наявності державних біологічних лабораторій, які отримували зокрема міжнародну допомогу, є підтвердженим. Тому редакція «Секретних матеріалів» розпочала розслідування, маючи на меті розібратися у ситуації та з’ясувати, що насправді відбувається у лабораторіях, підтвердити або спростувати гучні тези, озвучені раніше іншими ЗМІ.

Оскільки наразі фокус обговорення змістився у бік звинувачень на адресу програми та зачіпає уже питання журналістської гідності та порядності, група «1+1 медіа» продовжить розслідування та забезпечить незаангажоване, всебічне й об’єктивне висвітлення теми. Ми вже направили звернення до керівників лабораторій, посольства США в Україні, МОЗ, РНБО, СБУ та інших залучених сторін і чекаємо згоди на коментарі. Отримана інформація буде висвітлена у подальших розслідуваннях як «Секретних матеріалів», так і у матеріалах «ТСН».

Ми усвідомлюємо, що сюжет, який вийшов 27 квітня, є поверхневим і не відповідає на всі поставлені запитання. Але він точно не мав на меті підігрування російським окупантам. Це переконливо доводить історія програми – сюжети за всі 7 років існування «Секретних матеріалів» знаходяться у відкритому доступі, за цей час журналісти провели тисячі розслідувань і неодноразово розвінчували російські фейки».е, за это время журналисты провели тысячи расследований и неоднократно разоблачали российские фейки».

 

 

 

Tex1

Які тематичні канали Вам цікаві?