• ­Свяжитесь с нами

    Если вы хотите получить больше информации, заполните эту форму. Мы свяжемся с вами в ближайшее время.
    Пожалуйста, заполните все обязательные поля.
    Отправляя эту форму, вы принимаете нашу политику конфиденциальности.

powered ByGiro.com

analogovoetv1-glavnay
CifrTv1_Glavnay

Проголосуйте за канал Какие каналы Вам интересны?

В национальный конкурс Docudays UA вошло 13 фильмов  

   
Международный фестиваль документального кино о правах человека Docudays UA объявил участников национальной конкурсной программы. В нее вошло 13 фильмов, сообщает пресс-служба фестиваля.

"Национальный конкурс - это 13 картин, снятых

в 2016-2017 годах в Украине молодыми автор(к)ами. Шесть из них так или иначе касаются темы декоммунизации, пять наблюдают за попытками соотечественников (обычных людей) пробраться через тернии разрухи, бедности и тотального равнодушия к чему-то светлому, а другие 4 фильма говорят о личных переживаниях героев", – отмечает программный координатор фестиваля Дарья Бассель. Все эти темы в фильмах пересекаются таким образом, что в одном фильме может быть поднято больше одной темы (поэтому их 13, а не 15).

Список фильмов-участников нацконкурса Docudays UA выглядит так: «Ленинопад» Светланы Шимко, «Домашние игры» Алисы Коваленко, «История зимнего сада» Семена Мозгового, «Дневник» Александры Чуприной, «Кода» Анны Корж, «Коммуналка» Андрея Приймаченко, Ульяны Скицкой, Вларии Пузика, Юли Ильченко, Марины Лопушиной, Мариам Шелии; «До скорого» Юлии Кочетовой-Набожняк, «Кофе vs. шашлыки» Дмитрия Бурко, «Живые и непокоренные» Дарьи Горной, «Укрытие» Анастасии Максимчук, «Метро» Леры Мальченко и Александра Ганца, «Тем временем» Юлии Аппен и «Серые кони» Николая Ридного.

Напомним, фестиваль Docudays UA пройдет в этом году с 24 по 31 марта. В жюри входят эксперт по фестивальным стратегиям Бриджит О'Ши, кинокритик Александр Гусев и режиссер Саломе Яши.

 

 

 Егор Бенкендорф – о работе на «112 Украина»: «День»  

  Егор Бенкендорф - телеменеджер, сценарист, режиссер, продюсер. С 1997 года работал на канале «Интер», в ‎2010-2013 гг. возглавлял Национальную телекомпанию Украины, а в 2013-м вернулся на «Интер» в качестве главы правления. Кроме того, он руководил  
 

компаниями Inter Media Production, «07 Продакшн» и «Мелорама Продакшн», является продюсером более 90 ТВ-проектов и нескольких фильмов. В ноябре 2016 года менеджер возглавил информационный канал «112 Украина».

В интервью изданию «День» Егор Бенкендорф рассказал о том, почему согласился работать на «112 Украина», об экспериментах с форматом вещания телеканала, о важности информационного вещания в Украине и конкуренции между украинскими информационными каналами.

Мы публикуем самые интересные его высказывания.

Свой переход я расцениваю как переход с ведущего универсального канала на ведущий информационный канал. На «Интере» я работал 19 лет и прошел путь от обычного администратора до главы правления. Но как только достигаешь одной цели, нужно непременно ставить новую. Для меня такой вызов появился после приглашения от «112-го».

С учетом событий последних трех лет именно информационное вещание является наиболее важным и востребованным в Украине сегодня. Общество как никогда нуждается в качественных, достоверных новостях, быстрой беспристрастной реакции на последние события, поддержание связи между властью, общественными организациями и простыми гражданами.

Сейчас это звучит как абсолютно понятные и элементарные вещи, но вспомните — еще несколько лет назад информационное вещание на самых крупных каналах ограничивалось несколькими выпусками новостей, одиночными выездными интервью и двумя-тремя политическими ток-шоу.

От нового руководителя обычно ожидают каких-то кардинальных перемен, это типичная ситуация для нашего рынка. Но «112 Украина» уже три года является лидером информационного вещания и каналом с чрезвычайно мощным и профессиональным коллективом. Поэтому вместо искушения что-то менять целесообразнее сосредоточиться на общем увеличении показателей телепросмотров.

Телеканал имеет абсолютно реальные возможности для того, чтобы достичь и удержаться на 5-6 месте по универсальной аудитории. Для этого мы очень осторожно экспериментируем с форматом вещания, и надеюсь, что сдвиги будут заметны уже в ближайшие месяцы.

Мне всегда была интересна документалистика. Это те вещи, с которыми можно войти в историю. Наша история, события настоящего, человеческие отношения, универсальные человеческие ценности — я надеюсь, что все эти темы непременно найдут свое отображение в языке кино. Посмотрите вокруг — сегодняшняя жизнь дает множество тем для документальных фильмов. Последние геополитические события, национальная идея, конфликты между поколениями, отчуждение и деперсонализация личности, трансформация социальных связей через последующее развитие социальных сетей и т.п.

Конкуренция между информационными каналами — это хорошо. Но хочу обратить внимание — эта конкуренция не только стимулирует создание более качественных программ или появление более профессиональных ведущих, но и полезна для украинской политики в целом. Не готов говорить о том, насколько существование гостевых студий повлияло на появление нового типа открытого публичного политика, но то, что теперь таких людей стало намного больше — это факт. Наличие открытых площадок, которые дают возможность быть услышанным, я считаю важным и обязательным элементом демократического общества.

С другой стороны, увеличение количества информационных телеканалов — это также вполне естественная тенденция. Современные средства вещания позволяют максимально сократить дистанцию между событием и конечным потребителем. К тому же производство такого продукта не является заоблачно дорогим.

Помимо работы на телеканале, я принимаю участие в подготовке воспоминаний о моем отце — выдающемся украинском режиссере Андрее Бенкендорфе. Надеюсь, что книга будет упорядочена в ближайшее время и на день рождения отца в мае она будет готова к печати. Творческая карьера моего отца длилась более 40 лет — я думаю, что украинским читателям будет интересно познакомиться с его жизнью и деятельностью ближе.

С полной версией интервью можно ознакомиться на сайте издания

Главное фото: thekievtimes.ua

 

 

 

Генпродюсер «Нового канала» написал открытое письмо Владимиру Владимировичу  

   
К дискуссии о методах судейства в шоу «Минута славы» на российском «Первом канале», разгоревшейся в соцсетях в минувшие выходные, подключился Сергей Евдокимов. Российский медийщик, будучи генпродюсером украинского «Нового канала», продолжает держать руку на пульсе соседского телерынка.  

Свои размышления по поводу увиденного продюсер изложил в колонке для российского журнала «Эксвайр». Привожу ее полностью:

«Лет 10 назад, когда я еще работал на НТВ, довелось прочитать в моем любимом журнале «Эсквайр» колонку Владимира Познера о телевидении. В ней мэтр (сразу оговорюсь) небезосновательно упрекал НТВ в аморальности и негодовал по поводу состояния телевизионных нравов. Видимо, настало время продолжить дискуссию, тем более что появился повод и изумляться теперь приходится телевизионными нравами самого Владимира Владимировича.

Что за повод? Повод, как и практически все стоящее в нашей жизни, принесли социальные сети, в которых внимательные телезрители разместили ссылки на фрагменты шоу народных талантов «Минута славы». В этих фрагментах члены жюри Рената Литвинова и Владимир Познер таким образом комментируют выступления участников (8-летней девочки, спевшей песню Земфиры, и одноногого танцора), что ничего кроме стыда за уважаемых комментаторов не испытываешь. Выступавшие были обвинены членами жюри в использовании «запрещенных приемов»: девочка в том, что спела песню, смысл которой не понимает (девочка в итоге расплакалась), танцор – в том, что слишком талантливо педалирует тему собственной инвалидности (Литвинова даже посоветовала ему пристегнуть ногу).

Меньше всего сейчас хотелось бы развешивать моральные ярлыки (в каком-то смысле уподобляясь героям скандала), скорее, использовать этот случай для того, чтобы разобраться, для кого же работает наше ТВ, чьи интересы оно отражает – тех, кто стоит на сцене в ожидании, возможно, единственного яркого момента в их жизни, или тех, кто их порицает? Наше телевидение – оно для людей, или это люди для телевидения? И стоит ли слезинка ребенка лайка Ренаты Литвиновой?

В моем понимании телевидение работает для людей, ради того, чтобы их развлекать, информировать, иногда веселить, иногда заставлять задумываться – в любом случае оно существует для зрителя, а не для того, чтобы предоставлять эфирную площадку для выгуливания чужого эго. Однако, если посмотреть большинство наших телепрограмм, сразу возникнет ощущение, что люди в них далеко не главное, а главное в них — каста неприкасаемых, коллективная Эллочка-людоедка, состоящая из телевизионной продюсерской элиты, доморощенных звезд и так называемых капитанов общественного мнения. Эти люди наделены эксклюзивным правом нас обсуждать и осуждать за то, что мы: недостаточно образованны, слушаем не тех исполнителей, не над тем смеемся, не за тех голосуем, дурно пахнем, ковыряем в носу, употребляем не те слова и налегаем на вредную пищу, которую то же телевидение и рекламирует. И здесь главный вопрос: ТВ изображает нас идиотами потому, что мы таковыми являемся, или мы таковыми становимся потому, что такими нас изображает телевидение?

Мы как-то не заметили, но за последние лет пятнадцать телевидение превратилось в инструмент геноцида одной части общества другой. Не напрямую, конечно, а, как говорится, чисто символически. Все эти технологии публичного затролливания, превращения в шоу, бравирования статусом, которыми так гордится наше ТВ, – все они, по сути, направлены на моральное подавление соперника. Не успеешь первым обосрать ты, обосрут тебя. Наиболее хорошо это заметно на разных талант-шоу, в которых звездные судьи не столько оценивают выступления, сколько из раза в раз демонстрируют свой звездный статус, развешивая ярлыки и осуждая участников. Впрочем, в борьбе за встраивание в вертикаль, частью которой является вертикаль телевизионная (одна страна, один президент, одна Алла Пугачева), все средства хороши.

Надо еще понимать, что в России телевидение выполняет еще одну функцию – по сути, единственного социального лифта, доступного маленькому человеку. И для многих появление в телевизионном шоу – единственный способ состояться в профессиональном качестве. Осуждая и высмеивая, мы рискуем поставить крест на шансах людей пробиться в этой жизни и заявить о себе.

Вообще, обвинительный уклон сильно отличает российское ТВ от множества других, а риторика телевизионного судейства больше напоминает сталинские тройки, нежели профессиональную экспертизу. И от этого никуда не денешься – культура осуждения сопровождает нас с детского возраста через постоянные одергивания родителей и воспитателей до школы и взрослой жизни, как будто мы по умолчанию в чем-то виноваты, хотя бы самим фактом появления на свет. Дидактичность, нравоучительство, негативизм в оценке – из драматургической фишки (должен же по сценарию быть и плохой, и хороший следователь) в какой-то момент превратились в способ символической кастрации ближнего: не дай бог, он станет претендовать на место, которое занимаю я.

Это и отсутствие эмпатии – главные проблемы российского ТВ на текущий момент. Во всем мире шоу талантов задуманы как проекты, которые призваны поддержать национальный дух и личную инициативу, показать, что если работать над собой, то мечты сбываются, что все мы люди и в любой момент готовы прийти на помощь и поддержать друг друга, не важно, звезда ты или нет. Вспоминая рыдающего ребенка на фоне ослепительно холодной Ренаты Литвиновой, или одноногого танцора на фоне нахмурившегося Познера, или бывшего детского омбудсмена Астахова, поинтересовавшегося у едва не утонувшей в карельском озере девочки, хорошо ли они поплавали, понимаешь, что что-то с нами пошло не так.

Телевидение – это, помимо всего прочего, способ эмоционального обмена между людьми. Что мы как телевизионщики отдаем в общество, то мы в конечном итоге обратно и получаем. Телевидение может быть источником паранойи, страха, фрустрации, но в той же степени душевного комфорта, радости, сопереживания. Все зависит от того, к чему мы обращаемся в человеке – к хорошему или плохому, к кому – к быдлу или покорителю планет. Российский телик зачастую упрекают в том, что его стало невозможно смотреть. Может быть, все потому, что телевидение больше не производит эмоций, в которых мы испытываем потребность? Чтобы дух захватывало от удивления, чтобы наворачивалась слеза, чтобы можно было переживать за героя, чтобы, наконец, распирало от гордости за своих – вещи, которые невозможно «спродюсировать», вещи, которые можно только пережить.

И в этом смысле резюме истории заключается в том, что, будучи знаменитым, бить некрасиво – особенно, если напротив тебя стоят маленькая девочка или одноногий инвалид. Вот такое вот алаверды на страницах журнала «Эсквайр» спустя 10 лет».

Много информации к размышлению в толковом изложении. Теперь очень хотелось бы услышать подобный разбор проблем телевидения украинского - не верю, что за три с лишним года работы на нашем рынке у Сергея не появилось, что сказать.

Фото Кирилла Авраменко

 

 

Американський телеканал НВО знімає фільм про Крим  

   
У Криму перебуває знімальна група американського телеканалу НВО, що працює над фільмом про ситуацію останніх трьох років на півострові.

Про це повідомляє Крим.Реалії.

«5 березня в парку левів «Тайган» цілий день

провела знімальна група одного з найвідоміших телеканалів США – НВО. Телевізійників цікавила ситуація, що склалася навколо парків Олега Зубкова. Вони, виявляється, чули про тиск на бізнес Зубкова», – повідомили у прес-службі парку «Тайган».

За інформацією співробітників каналу НВО, вони знімуть фільм про Крим, який покажуть у п'ятдесятьох країнах.

«Так вийшло, що знімальна група НВО приїхала в парк левів «Тайган» не в найкращий час. Зараз у господаря парків великі проблеми. Йдуть комплексні перевірки, податкова в ялтинському зоопарку «Казка» навіть перераховує всі багатотисячні корінці від проданих квитків, прокуратура вже надіслала свій багатосторінковий документ за підсумками перевірки. Американським журналістам це було все цікаво дізнатися, і вони пообіцяли, що у фільмі про Крим буде великий сюжет про «Тайган» і його господаря», – зазначили у прес-службі «Тайгана».

У кримського підприємця Олега Зубкова – тривалий конфлікт із російською владою Криму. Відносини кримського бізнесмена Олега Зубкова з главою російської ветеринарної служби Криму Валерієм Івановим зіпсувалися в період кримського блекаута. Тоді в ялтинському зоопарку «Казка» померли тигренята білої тигриці Тигрюлі, подарованої Олегу Зубкову Юлією Тимошенко. Валерій Іванов і російський екс-прокурор Криму Наталія Поклонська заявили, що червонокнижні тварини загинули в результаті неналежного утримання. Підприємець переконаний, що тигренята стали жертвою інфекції в результаті ослаблення імунітету від переохолодження через відсутність електроенергії. У 2016 році Олег Зубков відвідав 150 судових засідань, пов'язаних із численними штрафами і звинуваченнями на його адресу з боку підконтрольної Кремлю кримської влади.

HBO (Home Box Office) – американська кабельна і супутникова телевізійна мережа. Входить в корпорацію Time Warner. HBO здійснює мовлення у двох телевізійних мережах: HBO і Cinemax. Аудиторія HBO у США складає понад 40 мільйонів передплатників. Крім телемовлення, HBO пропонує також відео на замовлення та інші медіа-послуги. Підрозділи «HBO» і спільні підприємства з її участю ведуть мовлення більш ніж у 50 країнах світу. Передачі виробництва «HBO» (головним чином телесеріали) були закуплені більш ніж у 150 країнах.

Нагадуємо, що раніше програмний директор телеканалу НВО Кейсі Блойс розкрив подробиці створення можливого приквела серіалу «Гра престолів». 

Media Sapiens

 

 

 Шоу маст ґо он. Шустер у пошуках "гаманця"  

   
"Коли ми працювали, люди говорили, що нам платить Тимошенко. Тепер, коли ми перестали працювати, люди кажуть, що нам за це заплатив Порошенко", – жартома пояснює генеральний директор телеканалу 3s.tv Павло Єлізаров. 

Частка правди в жарті таки є – з 1 березня телеканал Савіка Шустера зупинив мовлення. Разом із каналом в ефір більше не виходитиме програма "Шустер Live", яка з 2005 року транслювалась на різних каналах фактично без перерв і вважалась найпопулярнішим політичним ток-шоу в країні.

Фактично 3s.tv згорнув всю діяльність ще на початку цього року, а весь колектив телеканалу написав заяви про звільнення в грудні 2016-го. Головна причина закриття – у Шустера і його партнерів банально закінчились гроші.

Від того, чи зможуть вони їх зараз знайти, і залежить, який фінал матиме українська success story Шустера.

 

Травень 2009 року

 

Не крапка, а кома 

Один з ведучих 3s.tv Роман Шрайк розповідає, що керівництво попереджало команду про закінчення коштів ще влітку минулого року.

"Я так розумію, що тоді на каналі велися переговори щодо пошуку інвесторів. Напевно, усі варіанти просто були вичерпані", – пояснює Шрайк.

Утримання каналу – задоволення далеко не з дешевих. За словами гендиректора і співвласника 3s.tv Єлізарова, потреби їхнього телеканалу складають близько 400 тисяч доларів на місяць.

"У переговорах з різними людьми ми вже півтора роки. Однак тільки-но хтось готовий в нас вкладатися, у людей починаються проблеми, які створює влада", – говорить він.

За час свого існування канал пропонував глядачам підтримувати їх не лише словом, а й "копійкою". Так, у "Клуб 3s.tv" вступили більше 20 тисяч людей з усього світу. Однак клубних коштів вистачило лише на доставку сигналу до глядача через супутник і кабель.

"У США CNN чітко воював проти Трампа, проте їх рейтинги виросли, а відповідно й дохід від реклами. В Україні рейтинг не впливає на заробіток. У нас, коли стаєш в опозицію до влади, можна розраховувати тільки на пожертви", – пояснює Єлізаров.

Гендиректор зізнається, що під час пошуку інвестора вони говорили ледь не з усіма найбагатшими людьми країни, однак конкретні прізвища озвучувати не став.

Врешті історію з телеканалом Шустера не закінчено. Адже власники все ще шукають джерело фінансування.

"Перемовини тривають постійно. Для нас важлива прозорість – не пересувати сумки під столом, а прозоро заходити на телеканал", – підкреслює Єлізаров.

"Як тільки з'явиться необхідна сума для роботи – ми повернемося", –додає він. 

 
 
 

Проблеми з телеканалом в Савіка Шустера почалися ще на початку 2016 року. У січні проти Шустера було відкрито справу через несплату податків на суму понад 13 мільйонів гривень.

"Ми не порушували законів, з актом перевірки не згодні", – апелював телеведучий під час одного з телеефірів.

Навесні 2016 року Шустеру, який має громадянство Канади, взагаліанулювали дозвіл на роботу в Україні. Формальним приводом для цього стала начебто недійсна довідка про несудимість.

"Вони (Київський центр зайнятості – УП) вважають, що податкова нарахувала нам 13 мільйонів штрафу, і це вже є судимість. Абсурд такого рівня", – обурювався тоді Єлізаров.

Через таку заборону Шустер скликав велику прес-конференцію, на якій оголосив про голодування. "Я буду голодувати, доки ці люди не змінять свого рішення", – заявив тоді Шустер.

Ця заява викликала справжній резонанс. На неї відреагувала не лише міжнародна спільнота, але й президент Порошенко та прем'єр Гройсман.

"Як гарант Конституції я захищав і захищатиму свободу слова у будь-яких її проявах. Тому сподіваюся, що відповідні служби у найкоротший час вичерпають інцидент з журналістом Савіком Шустером", – заявляв Порошенко.

За три дні питання було вирішене, і державна служба зайнятостіпризупинила рішення про анулювання дозволу на роботу журналісту.

Окружний адміністративний суд Києва поставив в цій історії крапку, взагалі скасувавши це рішення служби зайнятості і дозволивши Шустеру працювати в Україні й далі.

 

 
Тіна Кароль та Савік Шустер на церемонії нагородження "VIVA! Найкрасивіші люди України 2007", 2008 р.
 

Але закриття роботи 3s.tv засвідчило одну набагато важливішу річ.

Якщо формальні заборони на працю зняти вдалось, то з негласним ігнором усіма великими каналами Шустер так і не зміг впоратись. Він умів знаходити спільну мову з усіма олігархами і президентами за останні 12 років – але з новою владою домовитись не зміг.

Хоча ще в дні Євромайдану відносини з Порошенком обіцяли Шустеру куди кращі перспективи.

 

Від Майдану до Майдану

 

Історія успіху Савіка Шустера в Україні вписується в проміжок між двома українськими революціями.

Перший ефір Шустера зі студії в Києві припав на початок нового телевізійного і політичного сезонів. На хвилі піднесення після Помаранчевої революції "борця з тоталітаризмом" з Росії прийняли позитивно.

У реальному житті переїзд Шустера, якого газпромівські менеджери вижили з російського НТВ, був результатом розмови двох людей.

Тодішній радник президента Ющенка Борис Нємцов "закинув слово" за Шустера перед українським олігархом Віктором Пінчуком – і вже у вересні 2005 року на ICTV починає виходити ток-шоу "Свобода слова".

Одразу ж від прем'єрного ефіру програма стає подією в українському медіа-просторі і за перший рік нарощує свій рейтинг до майже фантастичних показників. 20% українських глядачів щоп'ятниці дивились по телевізору саме "Савіка".

 

 
Голова Секретаріату Президента України Олег Рибачук на  "Свободі слова" на телеканалі ICTV, 2006 р.
 

Ототожнення програми з її ведучим не випадкове. "Свобода слова" була продуктом творчості саме Шустера, який, за власним зізнанням, вибудовував драматургію кожного окремого випуску, добираючи під нього потрібних "виконавців" з числа топ-політиків країни.

І це давало свої приголомшливі результати.

За короткий період часу "Свобода слова" переросла формат звичайного телешоу – і стала чи не головним майданчиком публічних дискусій після трибуни Верховної Ради. Не даремно ж прізвище Шустера почало з'являтись у списках найвпливовіших українців.

Така популярність мала і свої несподівані наслідки: тільки-но спала перша хвиля загального приголомшення, у медіа-спільноті почали лунати закиди в бік Шустера у неприхованих маніпуляціях і спробах вести власну політичну гру.

Ці звинувачення тільки посилились, коли влітку 2007 року Шустер залишив ICTV і перейшов на "першу кнопку" – канал "Інтер".

На цьому каналі, який тоді належав Валерію Хорошковському, ведучий запустив одразу два великих проекти. Першим став аналог "Свободи слова" – "Свобода з Савіком Шустером", а другим – адаптація проекту ВВС "Великі українці".

Попри усі закиди, передачі Шустера зберегли свою мегапопулярність, а "Свобода" і далі залишалась найвпливовішим ток-шоу країни.

Однак у якийсь момент Шустеру стало тісно на "Інтері", особливо в компанії гендиректора Ганни Безлюдної. Крім того, він вирішив капіталізувати свою популярність і вплив, створивши власний продакшн, який би продавав каналам уже готовий продукт, а отже, робив самого Шустера незалежним від них. Партнером у цій ідеї погодився стати пакистанський бізнесмен Мохаммад Захур. 

 
Ігор Суркіс та Савік Шустер, 2007 р.
 

Але треба було знайти, хто такий продукт купить. І покупець знайшовся уже влітку 2008 року. Ним став канал олігарха Ріната Ахметова "Україна", який станом на той час це був, м'яко кажучи, не найвпливовішим ЗМІ.

Подібна співпраця давала вигоду обом: "Україна" отримувала найпопулярнішого ведучого країни зі своєю сталою аудиторію, яка тепер перейде на канал Ахметова – а Шустер за рахунок цього отримував майже повну свободу для своєї програми.

Однак, видно, надуживав вседозволеністю так, що в грудні 2010 року Шустера поставили перед фактом: на "Україні" Ахметова він більше не працюватиме. Розрив припав якраз на період, коли в "Україні Януковича" поступово почався період "закручування гайок", і тодішній президент вважав, що, наприклад, Юлія Тимошенко має сидіти не в студії його бізнес-партнера, а в тюремній камері.

На який час після цього Шустер зник із серйозних каналів – щоб на початку 2011 року з'явитися на Першому національному.

Вихід його ток-шоу "Шустер LIVE" на головному державному каналі був певною несподіванкою. Згодом стало відомо, що цій угоді "посприяв" ніхто інший, як глава Адміністрації президента ЯнуковичаСергій Льовочкін, чий менеджер Єгор Бенкендорф тоді очолював НТКУ.

Прописка Шустера на Першому тривала більше двох років. Аж поки у лютому 2013-го Льовочкін та Фірташ не перекупили в Хорошковського весь медіа-холдинг Інтер. Вони ж забрали на свій новий актив і "Шустер LIVE". Правда, лише для того, щоб у кінці року, в розпал Майдану, вигнати його на вулицю.

Загалом період президентства Януковича – мабуть, найбільш "слизький" у біографії Шустера. Адже саме тоді його постійно звинувачували у виконанні замовлень АП і особисто Льовочкіна. Серед найбільш яскравих зразків такої "співпраці" варто згадати"безлімітний абонемент" на ефіри Олега Ляшка. За різними даними, головний "радикал" працював тоді саме на Льовочкіна. 

 
Квітень 2016 року
 

На цей же період припадають і звинувачення від медіа-експертів та активістів – у відвертих маніпуляціях ведучого, перекручуваннях та підігруваннях владі, зокрема, у питаннях звільнення Юлії Тимошенко. Хоча, "Шустер LIVE" був чи не останнім місцем, де на цю тему на українському телебаченні взагалі говорили.

Крім того, Шустер потрапив до "теплого кола" журналістів, які користувались незрозумілою любов'ю тодішнього президента. Саме з цим вузьким пулом Янукович проводив свої "діалоги з країною", саме цим журналістам він показував своє несправжнє "скромне Межигір'я" і стрибав перед ними на пеньочка.

Коли ж Янукович "дострибався" так далеко, що на вулицях українських міст спалахнув Євромайдан – справи Шустера на "Інтері" поступово пішли на спад. Аж поки в кінці грудня 2013-го із ним остаточно розірвали контракт.

У тих умовах навіть така, достатньо контрольована форма суспільного діалогу – вже була неможливою.

 

Між молотом і Тимошенко

 

Свій перший ефір після скандального звільнення з "Інтера" у розпал Революції Гідності Савік Шустер починав з хвилини мовчання:"Сьогодні починається мій десятий рік роботи в прямому ефірі України. Я не міг і уявити, що він почнеться так".

Місце для ефіру 21 лютого 2014 року надав ніхто інший, як майбутній президент Петро Порошенко, пустивши Шустера на свій "5 канал".

Саме у той вечір відбулася евакуація із Межигір'я. Завантаження фургонів тривало до 4 ранку 22 лютого. Віктор Янукович на гелікоптері залишив столицю, а згодом і територію України. На світанку резиденція потрапила під контроль активістів Майдану. 

 
Савік Шустер і заступник голови АП Ганна Герман під час зйомок "Шустер Live, 2010 р.
 

"Це людський проект, а не комерційний. Він одноразовий. Це одна п'ятниця", – пояснив Шустер свою появу на "5 каналі".

І він був правий – більше ні на президентському каналі, ні в переліку "фаворитів" Порошенка ім'я Шустера фігурувати не буде.

Того ж 22 лютого ввечері з-під ув'язнення звільнять Юлію Тимошенко. Саме лідерка "Батьківщини" стане лобістом появи шоу Савіка Шустера в ефірі Першого національного.

 

"Коли Тимошенко вийшла з тюрми, вона сильно допомогла нам вийти в ефір тоді, коли нас ніхто не брав", – розповідав Шустер в інтерв'ю УП.

Тієї весни, у розпал передвиборчої кампанії за крісло президента України, розпочалися "неприємності" "Шустер Live": "Ми запрошували Тимошенко і Петра Порошенка на передвиборчі ефіри. Він не з'являвся, і вона виступала наодинці. Часто. Це його сильно зачіпало".

Щоправда, джерела УП по-іншому пояснюють таку рясну появу Тимошенко у політичному ток-шоу Шустера – комерційною складовою проекту, де під час виборів ефірний час купували "пакетами".

"Аll inclusive Юлії Тимошенко в 2014ому коштував один мільйон доларів. Вона була в ефірі чи не кожної передачі", – розповідає представник PR-індустрії, що не бажає називати своє ім'я. 

 
Екс-президент України Віктор Ющенко на "Шустер Live", 2010 р.
 

З порогу про свою неприязнь до майданчика політичних баталій повідомив голова НТКУ Зураб Аласанія. Щоправда, розірвати контракт із Шустером йому вдалося лише з початком 2015 року.

"31 грудня контракт закінчується, і я його не поновлюватиму. Це ток-шоу не відповідає цінностям суспільного. Крапка!" – зазначив Аласанія на прощання із шоу.

Шустер відповів гучною заявою про тиск Адміністрації президента Порошенка на рішення НТКУ: "Нас хочуть, але бояться. Бояться реакції Банкової, хоча вже майже рік там інші люди, яких в кабінет привів Майдан".

За кілька днів шоу поновило ефіри на "24 каналі" і запустилося ще й на "112 Україна". Втім, у такому форматі трансляції тривали недовго.

Після першого ж скандального випуску із російським журналістом Максимом Шевченком, від співпраці із Шустером відхрестився "24 канал", а "112 Україна" отримав ряд попереджень від Нацтелерадіо, утім залишив шоу у ефірі.

У березні-2015 Ігоря Коломойського "попросили" із посади голови Дніпропетровської області – і вже у перших числах вересня український олігарх запросив Шустера до Женеви.

"Якщо подивитися на цю угоду очима Банкової, то Коломойський з нашим ток-шоу міг увійти у історію як людина, яка стає небезпечною. "Можливо, йому щось потрібно дати, щоб він їх прибрав?" – подумали на Банковій. Я думаю, що йому тоді це дали", – розповідав в інтерв'ю УП Шустер про свій короткостроковий перехід на "1+1".

За два тижні після запуску проекту, на каналі Коломойського розгорівся скандал, результатом якого стало те, що замість програми Шустера в ефір поставили якийсь російський серіал.

Це було рішення особисто Коломойського, який не захотів давати майданчик для виступу у "своєму" ефірі лідеру "радикалів" Олегу Ляшку. Останньому, на тлі абсолютно безпрецедентного затримання його депутата Ігоря Мосійчука напередодні ефіру, напевно, було, що сказати. 

 
Після гучного розлучення із каналом Коломойського, комерційних пропозицій від загальнонаціональних мовників Шустеру не надходило.
 

Відтоді політичне шоу "Шустер Live" виходило лише у YouTube та ефірі 3s.tv. Аж до чергового оголошення про згортання проекту програми разом із усім каналом.

За нової "демократичної" влади справи у Шустера відверто не пішли.

Привчений протистояти тиску АП і знаходити із нею точки дотику в часи Януковича, Шустер виявився безпорадним перед куди хитрішою зброєю Порошенка – тотальним ігнором.

Тепер усе залежить від того, чи вдасться ведучому знайти розв'язання цієї задачі президентської команди – і відшукати бодай когось, хто згоден інвестувати у справу Шустера.

Наразі ж можна констатувати: так близько до кінця своєї "української саги про успіх" Шустер ще ніколи не наближався.

 

Роман Романюк, Роман Кравець,  Тетяна Козирєва, УП

 

 

Изображения по вертикали




Tex1

Какие тематические каналы Вам интересны?